ВИХОВАННЯ  ДИТИНИ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ЇЇ ТЕМПЕРАМЕНТУ

Інформаційний листок для батьків

Враховуючи те, що нервова система у дітей пластична, ми можемо так відшліфувати особ­ливості темпераменту дитини, завуалювати всі недоліки, що головна роль дістанеться лише його сильним сторонам.

Як виховувати сангвініка?

■ Намагатись виробляти в нього стійкі інтереси.

■ Навчати терплячості, тому, що розпочату справу треба до­водити до кінця.

■ Якомога більше хвалити за моральність вчинків.

■ Викоріняти недбалість і по­верховість при виконанні завдан­ня.

■ Враховувати, що життєра­дісність, товариськість і оптимізм сангвініка здатні повернутись

іншим боком медалі і стати як джерелом легковажності, так і нестійкості даної дитини.

Як краще виховувати флегматика?

■ Намагатися виробляти до­питливість і зробити його ініціа­тивним.

■ Навчати, як правильно пе­реключати увагу при виконанні різних доручень і як розподілити раціонально час, аби не попасти в цейтнот.

■ Не дратуватися черепаша­чим темпам, а прискорювати їх, залучаючи ігрову діяльність, хоча б ігри навздогін.

■ Навчати повніше виражати емоції і почуття: як радіти, горю­вати, жаліти когось і бути добрим.

■ Намагатися розвинути на­вички спілкування і товарись­кості.

■ Грати з ним в ігри, де необ­хідні швидкість рухів, точність, спритність, і заохочувати, коли він виконує правила гри.

■ Будь-якими способами про­буджувати кмітливість і уяву ди­тини.

■ Слідкувати за тим, щоби він менше був інертним, в'ялим, весь час тормошити його, інак­ше в'ялість може перетворитися на лінощі, а рівність почуттів — у їх емоційну нужденність.

Як краще виховувати холерика?

■ Уповільнити темп його кру­жляння по життю, розставивши

на шляху різноманітні шлаг­бауми і непередбачені зупинки.

■ Скерувати енергію, що ллється через край, на корисні, потрібні справи.

■ Навчати обдумувати свої рішення, оцінювати запас своїх сил.

■ Виховувати наполегливість і стриманість, як потрібно воло­діти собою, аби не дратуватися.

■ У зародку блокувати будь-яку агресивність.

■ Необхідно добирати такі ігри, де закріпились би процеси гальмування і не було б надмір­ного збудження з боку нервової системи: спокійні, в яких усе за­лежить від уваги і потрібний міні­мум емоцій.

■ Не забувати, що безпосе­редність холерика найчастіше випливає у нетактовність і обра­жає людей.

■ Холерика необхідно навча­ти ввічливості і вимагати, щоб він таким став. Так, так, не вмовля­ти, а вимагати.

■ Холерика не варто вмовляти, він реагує зазвичай лише на батьківські вимоги.

Як краще виховувати меланхоліка?

■ Не потрібно вимагати від меланхоліка того, що для нього не можливо. Накази гальмують його діяльність.

■ Намагатися підтримати його, похвалити, бути з ним доб­рим і ніжним.

■ Скеровувати його лише на посильні завдання і допомагати їх вчасно втілювати.

■ Навчати, як потрібно пере­магати сором'язливість і несмі­ливість, викорінюючи невпевне­ність у собі.

■ Підтримувати його самостій­ність.

■ Виховувати в ньому ініціа­тивність, товариськість, довірли­вість і сміливість.

■ Навчати хоробрості і допо­магати позбутися страхів.

■У жодному разі, навіть з най­кращих міркувань, не лякати його.

■ Намагатися викликати яко­мога більше позитивних емоцій, використовуючи їх для спеціаль­ної ретуші негативних.

Як треба поводитися батькам обдарованої дитини?

- Зрозуміти й усвідомити її неординарність;

- Не ігнорувати унікальність потенціалу;

- Створити умови для заохочення таланту;

- Не проектувати на обдаровану дитину власних заохочень і інтересів

- Не змушувати надмірно захоплюватися улюбленою справою і не перевантажувати;

- Створити атмосферу творчості, не гасити інтерес;

- Тактовно делікатно допомагати;

- Учити програвати і не сприймати будь яку невдачу як трагедію;

- Навчити дитину бути якомога менш вразливою;

- Учити опановувати себе;

- Робити все можливе, аби дитина не занижувала свою самооцінку і водночас не виставляла надмірної обдарованості напоказ;

- Не прославляти її над іншими дітьми в сім’ї ;

- Якомога більше уваги приділяти фізичній активності;

- Урахувати індивідуальність

ПАМ'ЯТКИ ДЛЯ БАТЬКІВ

ПІДГОТОВКА ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

 

1. Частіше розмовляйте у присутності дити­ни про школу , шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.

2. Не приховуйте труднощів, які чекають ма­люка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.

3. Частіше звертайте увагу дитини на зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.

4. Навчіть сина чи доньку найпростіших на­вичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).

5. Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше 9-ої годи­ни вечора, вставати о 7-й го­дині ранку).

6. Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (напи­сання паличок, кружечків, трикутників, квадратиків).

7. Прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до кни­жок, олівців, зошитів, флома­стерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.

8. Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малю­ка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, по­баченого.

9. У будь-якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть за­охотити її до самовдосконалення.

10. Завжди прагніть підтримувати виховате­ля, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.

АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ

1. Поступове вироблення у дитини звички дотримуватися певного режиму дня.

2. Формування навичок самообслуговування (вміння самостійно готувати і прибрати робоче місце складати навчальне приладдя).

3. Розвиток навчальних навичок, навичок спілкування.

4. Організація позитивного емоційного спілкування дитини з учителем, вихователем.

5. Забезпечення міжособистісного спілку­вання дітей як однієї з найефективніших умов успішної адаптації до навчання у школі.

6. Забезпечення змістовної діяльності пер­шокласників з урахуванням індивідуальних інте­ресів кожної дитини.

7. Психолого-педагогічна просвіта серед батьків з питань полегшення адаптації до шко­ли (індивідуальні бесіди, консультації).

8. Проведення спеціальних ігор, спрямова­них на розширення кола спілкування, вироблен­ня впевненості, зняття тривожності та стресів.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

1. Вранці будіть дитину спокій­но, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте об­разливих слів.

2. Не підганяйте дитину, бо роз­рахувати час — це ваш обов'язок.

3. Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює та витрачає сили.

4. Збираючи дитину до школи; побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без зауважень: «Ди­вись, поводься гарно», «Щоб не було поганих оцінок!».

5. Забудьте вислів: «Яку оцінку ти сьогодні отримав?». Зустрічайте

дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запи­тань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після робочого дня). Коли дитина збуд­жена і хоче з вами чимось поділитися, вислу­хайте її.

6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай за­спокоїться, тоді вона все сама розповість.

7. Зауваження вчителя вислухайте не в присут­ності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаш­товувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.

8. Після школи дитина не повинна одразу сідати за виконання завдань, а 2—3 години має відпочити.

 

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Діти від народження несуть у собі добрі на­міри — це великий закон. Але так само, як кожен аромат, навіть найкращий, не може довго насичу­вати простір, так і добрий намір розпорошується від різноманітних впливів. Дитина — не зла, але дуже швидко засвоює погане. З дрібниць можуть склада­тися погані звички, які можна назвати ворітьми зла.

2. Уся любов матері повинна бути творчою енергією, дуже спокійною, щоб не пригнічува­ти дитину, не обтяжувати. Малюк має рости, повною мірою розвиваючи свої здібності і дух.

3. Виховання — надзвичайно важливе: його живить усе піднесене і витончене. Батьки по­винні прагнути дати дітям уявлення про диво­вижний світ за допомогою високих, прекрасних образів. Виховання буде повним, якщо зможе піднести привабливість духовного, морального блага. Дбайливе виховання відкриває можливість правильної освіти. Родина повинна перейнятися розумінням величезної важливості освіти для сьогодення та майбутнього дітей.

4. Кожне маля приходить у земне життя з уже закладеним характером. Можна піднести сутність людини, але неможливо змінити її. Потрібно, щоб вихователі, вчителі, батьки усвідомили цю істину. Вони повинні, насамперед, розпізнати незмінну природу дитини і докладати зусиль для її вдосконалення.

5. Кожна мати, підходячи до колиски, не­хай спершу промовить формулу освіти: «Ти все зможеш!». Усвідомлення «все зможу» не є вихва­лянням, а лише усвідомленням своєї внутрішньої сили. Заборони непотрібні, краще переключити увагу дитини на щось привабливіше і корисне.

6. Після трьох років організм сприйнятливий до будь-яких впливів. Після семи років багато чого втрачено. Рука вихователя вже при першому кроці дитини повинна звернути її увагу на далекі світи, вказати на їхню безмежність.

7. Брутальність, неправда, глузування, зрада — неприпустимі.

8. Заохочуйте наслідування хороших справ дорослих.

9. Найкорисніше — вміти поєднати ніжність любові із суворістю обов'язку. Чиста, велика лю­бов народжує шляхетність духу, яка може пере­родити людину. Любов є Істиною. Радість є особ­ливою Мудрістю. Ласка є частиною Правди.

10. Убережіть дітей від усього помилкового, від поганої музики, лихослів'я, хибних цілей, самозакоханості. Прищеплюйте любов до без­перервного пізнання.

11. Потрібно вилучити всі слова-заперечення (поганий, неправильний, недолугий).

12. Невігластво — матір заперечення.

13. Не без причини людина народжується у певній країні і належить певному народу. Ди­тина від народження несе у собі обов'язок перед Батьківщиною. Той може краще служити люд­ству, хто зробить це з любові до Батьківщини.

14. Увагу слід розвивати змалечку. Потріб­но плекати спостережливість із перших днів, пам'ятаючи, що свідомість дітей живе з першої години.

15. У вихованні перше місце належить сприй­няттю краси. Людина повинна належати красі. Хто не знає шляхів краси, той не насмілиться звернутися до божественних висот.

16. Слід змалку засвоювати красу звуку. У кожній дитині закладена схильність до звуків, але без виховання вона спить. Маля має слухати прекрасну музику та спів. Особливо зараз, коли світ здригається від ненависті, необхідно відкрити вуха молодого покоління.

17. Грубість принижує людину, це морок неві­гластва. Чимдуж викорінюйте грубість, жорстокість не тільки в діях, але і в думках. Діти за своєю сут­тю — не жорстокі, поки не побачать жорстоку дію, яка ніби відкриває для них потік темного хаосу.

18. У випадку виникнення непорозумінь мовч­ки посидьте разом і подумайте. Незабаром зро­зумієте, наскільки корисне таке мовчазне роз­думування.

19. Навчіться бути терплячими без потурання і попусту. Вогнем серця намагайтеся пробудити до життя найкращі почуття дитини.

20. Головне - заговорити про духовне Шлях духу, як ніщо інше, розвиває свідомість і очищує життя. Дивіться на бесіди про духовне як на практичну вправу серця. Потрібно очищувати свідомість — це шлях до успіху.

21. Діти гостро сприймають яскраві людські риси. Дорослі часто не реагують на поняття ге­роїзму чи іронізують із цього приводу. Але дати люблять народних героїв. Вони захоплюються подвигами і мріють бачити себе на місці борців за правду. Не можна позбавляти малят цього джерела натхнення. Прекрасний подвиг назавжди осяє добром молоде серце.

22. Інтер'єр будинку також накладає відбиток на все життя дитини. Навіть найбідніше помеш­кання не ображає духовного почуття. Малята дуже чутливо ставляться до атмосфери в домі. Молитва краще живе в чистому будинку.

23. Уже в дитячому віці виявляються риси характеру і схильності, які слід вчасно розгледіти і розвивати.

24. У суперечках між батьками і дітьми до­рослі зазвичай нав'язують малятам гру за своїми правилами замість того, щоб спостерігати, куди спрямовується увага дитини.

ПОМИЛКИ БАТЬКІВ, ЧЕРЕЗ ЯКІ СТРАЖДАЮТЬ ДІТИ

Сьогодні ми часто чуємо скарги батьків про некерованість, агресивність, непередбачуваність  дітей. Батьки звинувачують кого завгодно, але не себе. А можливо, проблема — саме в них?

Звичайно, сучасні ЗМІ, новітні технології, молодіжні звички та мода справляють знач­ний вплив на дитячу свідомість, але глибинні основи цієї свідомості, її установки формуються в сім'ї. І якими вони будуть — залежить насам­перед від батьків.

Чимало вчених у всі часи наголошували на по­милках батьків у вихованні. Підсумувавши до­слідження психологів і думки батьків, ми ви­окремили найпоширеніші помилки:

1. Невідповідність батьків власним моральним вимогам.

Не слід забувати, що першим прикладом для наслідування є самі батьки, їхня поведінка, вчинки.

2. Емоційне несприйняття певних рис харак­теру дитини, її почуттів, бажань.

У кожному рішенні, вчинку мають домінувати спокій та емоційна стриманість батьків.

3. Негайне виконання всіх бажань і примх дитини.

Найважче і чи не найголовніше в батьків­стві — це терпіння. Якщо ви не потурали заба­ганкам дошкільняти, то вам буде легше їх стри­мувати у старшому віці.

4. Надмірні вимоги до дітей.

У всьому потрібно дотримуватися «золотої середини». Постійний тиск і вимогливість ні до чого доброго не приведуть. Треба стимулювати дитину до виконання певних обов'язків, перш за все зацікавивши її цим. Можливо, спочатку ігровими моментами. «У грі дитина проникає у ті сфери життя, які поза грою їй недоступні» (Г. Костюк).

А потім і через мотивування користі тієї чи іншої діяльності.

5. Сварки між батьками.

Не слід вважати, що сварки між батьками — це проблеми самих батьків. Сварки безпосередньо впливають на дитину, на її психічний розвиток, а водночас і на фізіологічний. А тому перш ніж руйнувати стосунки, треба думати про наслідки цього для дітей.

6. Нерозуміння своєрідності особистісного розвитку кожної дитини. «... Не варто порівню­вати дітей одне з одним ні подумки, ні на словах. Краще приймати кожного таким, яким він є» (А. Романова).

Ми маємо пам'ятати про те, що всі люди різні, й можливо в чомусь ваша дитина гірша від інших, але неодмінно в чомусь і краща. Абсолютно не­гативних людей не буває.

8. Недостатній вияв любові до дитини.

9. Надмірна опіка.

Тут, знову ж таки, потрібно згадати про «зо­лоту середину», адже гіперопіка може зашкодити так само, як і недостатній вияв любові. Надмірна опіка не дозволяє дитині розвиватися, само­стійно адаптуватися до різних суспільних явищ. Треба пам'ятати, що батьки не в усіх ситуаціях можуть бути поруч, і дитина повинна вміти са­мостійно розмірковувати про свої вчинки і ви­рішувати.

Але і брак любові ще змалечку призводить до так званого «синдрому госпіталізму» — коли дитина замикається в собі, вважає себе нікому не потрібною, через що гальмується загальний розвиток. Згодом брак любові та уваги може перерости у «вседозволеність», через яку діти набувають негативних звичок і захоплень. А ще пізніше це може сприяти розвитку суїцидальних думок і спробам самогубства як вираження не­потрібності молоді суспільству.

Отже, батькам слід замислитися про пове­дінку _ власну і дітей. Можливо, ще не пізно щось змінити?..