Додаток до листа КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти»

від _10.09.2014_ № _1037_

 

 

Методичні рекомендації з питань проведення уроків
з предметів «Основи здоров’я», «Захист Вітчизни» та виховних заходів
з протимінної безпеки населення та дітей у навчальних закладах м. Харкова
та Харківської області

 

Сьогодні в Україні вкрай актуальними є питання профілактики травмування вибухонебезпечними предметами та мінами.

У контексті протимінної безпеки населення перед сучасною школою постають наступні завдання:

1. надати учням достовірну інформацію про вибухонебезпечні предмети, їх види;
2. формувати навички безпечної поведінки при знаходженні вибухонебезпечних
   та незнайомих предметів;
3. сприяти усвідомленню того, що правильні відповідальні дії кожної особи
   є запорукою збереження власного здоров’я та здоров’я оточуючих;
4. формувати у дітей і молоді ціннісне ставлення до особистого здоров’я
   та здоров’я оточуючих.

При здійсненні цієї роботи слід спиратися на нормативні документи:

• Лист Міністерства освіти і науки України від 19.08.2014 № 1/9-419 «Щодо проведення уроків та виховних заходів з питань протимінної безпеки населення
  та дітей у загальноосвітніх навчальних закладах»;
• Методичні рекомендації щодо проведення бесід з учнями загальноосвітніх навчальних закладів з питань уникнення враження мінами і вибухонебезпечними предметами (лист Міністерства освіти і науки України від 30.07.2014 № 1/9-385.

Питання щодо уникнення враження мінами та іншими вибухонебезпечними предметами інтегровані в навчальні предмети «Основи здоров’я», «Захист Вітчизни», та є складовою превентивної виховної діяльності навчального закладу.

Навчальний предмет «Основи здоров’я»

Питання уникнення враження мінами і вибухонебезпечними предметами та правила безпечної поведінки у надзвичайних ситуаціях передбачено до вивчення в наступних темах предмета «Основи здоров’я» (табл. нижче).

Клас навчання	Розділ	Питання, що підлягають вивченню
1	Соціальна складова здоров’я	Безпечні місця для ігор і розваг. Поведінка в небезпечних ситуаціях.
2	Соціальна складова здоров’я	Безпечні і небезпечні ситуації. Джерела допомоги в небезпечних ситуаціях (батьки, сусіди, родичі, аварійні служби)
3	Соціальна складова здоров’я	Безпека в населеному пункті. Правила поведінки дітей надворі
4	Соціальна складова здоров’я	Дії дитини за умови опосередкованої небезпеки. Вихід із непередбачуваних ситуацій поза межами домівки, школи.
5	Здоров’я людини	Безпека і небезпека. Принципи безпечної життєдіяльності.
	Соціальна складова здоров’я	Безпека надворі. Місця підвищеної небезпеки.
6	Здоров’я людини	Безпека життєдіяльності. Екстремальні і надзвичайні ситуації
7	Життя і здоров’я людини	Принципи безпечної життєдіяльності. Правила поведінки, безпечної для життя
8	Життя і здоров’я людини	Надзвичайні ситуації соціального, природного та техногенного походження, причини їх виникнення. Основні принципи порятунку та захисту людей. Оптимальні дії під час конкретних надзвичайних ситуацій. Перша допомога. Дії рятувальних служб. Права і обов’язки людини під час НС та в період ліквідації їх наслідків.
9	Життя і здоров’я людини	Людський фактор у формуванні безпеки людини

 

Учні повинні засвоїти правила безпечної поведінки при виявленні вибухонебезпечних предметів, оволодіти навичками запобігання вибухів, сформувати уявлення про наслідки неправильного поводження з вибухонебезпечними предметами, розвивати особистісні якості: відповідальність, спостережливість, здатність до самовладання.

Застосування інтерактивних форм і методів навчання (а саме: ситуаційні та рольові ігри, аналіз життєвих ситуації, дискусії, обговорення навчальних фільмів, створення презентацій, колажів, плакатів, взаємонавчання, консультативна група тощо) на уроках основ здоров’я сприятиме розвитку життєво важливих поведінкових навичок учнів.

Для перевірки знань учнів пропонуємо використовувати крос-тест «Як діяти у разі знаходження вибухонебезпечного пристрою».

Крос-тест «Як діяти у разі знаходження вибухонебезпечного пристрою»

За допомогою крос-тесту перевір свої знання стосовно дій у разі знаходження вибухонебезпечного пристрою. Якщо ти не зможеш дістатися кінця крос-тесту, почни з початку.

1. Якщо під час прогулянки з друзями (у лісі, старому окопі, на свіжозораному полі, на власному городі, на вулицях міста) ви знайшли вибухонебезпечний предмет,
ти негайно викличеш спеціальні служби (4) чи сподіватимешся що викличе хтось інший (5).

2. До прибуття спеціальних служб ти не підійдеш до предмету, не торкатимешся
і не пересуватимеш його, не допустиш до знахідки інших осіб (6), перенесеш предмет в інше місце (7).

3. Виявивши вибухонебезпечний предмет ти добре запам’ятаєш дорогу до того місця, де його виявлено (8), залишися поблизу, обстежиш територію, зателефонуєш друзям, щоб похвалитися знахідкою (9).

4. Правильно. Про знайдені вибухонебезпечні предмети треба негайно сповістити працівників місцевого самоврядування, міліції, найближчого підприємства, школи або дорослих, які є поблизу, зателефонувати за номером 101. Повідомлення треба робити не поспішаючи, чітко, із зазначенням точної адреси (орієнтирів) місця знаходження, часу виявлення вибухонебезпечного предмету (2).

5. У кожній авіабомбі, снаряді, міні, гранаті, нерозпізнаному вибуховому пристрої таїться смертельна небезпека для людини. Тому зволікання не припустиме (1).

6. Правильно. Необхідно позначити небезпечне місце добре видимим орієнтиром, огородити його від сторонніх осіб за допомогою підручних матеріалів: дошки, жердини, гілки, мотузки, шматків матерії (3).

7. Під впливом змін температури і атмосферних опадів в снарядах, мінах та інших вибухонебезпечних предметах відбуваються зміни, в зв’язку з чим вони представляють ще більшу небезпеку До жодних самостійних дій вдаватися
не можна! (2)

8. Правильно. Потрібно припинити всі види робіт в районі виявлення вибухонебезпечного предмету, вивести (відвести) на максимальну відстань
(не менше 100 метрів) усіх людей, намагаючись рухатися назад по своїх слідах (10).

9. Вкрай небезпечно поблизу вибухонебезпечних предметів користуватися засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух), кидати їх у вогонь, бавитися поблизу них сірниками чи запальничками. Вибухова речовина, що знаходиться всередині, може вибухнути та завдати великої шкоди (3).

10. Вітаємо, ти дістався кінця. Твої знання відповідають сучасним вимогам щодо поведінки при знаходженні вибухонебезпечних речовин. Сподіваємося, що ці знання ти застосуєш у разі необхідності.

 

Навчальний предмет «Захист Вітчизни»

Питання щодо вивчення вибухонебезпечних предметів, алгоритм дій при
їх виявленні доцільно розглядати у межах:

• 10 клас: розділ № 10 «Основи цивільного захисту», тема 10.2 «Надзвичайні ситуації»;
• 11 клас: розділи № 3 «Тактична підготовка», тема 3.2. «Улаштування загороджень (тактико-стройове)»; № 4 «Вогнева підготовка» (11 клас), теми 4.5 «Ручні гранати, поводження з ними, догляд і зберігання» та 4.6. «Прийоми і правила метання ручних гранат» за програмою «Захист Вітчизни», рекомендованою Міністерством освіти і науки України (лист № 1/11-6881 від 14.08.2009).

Програмою передбачено проведення як теоретичних, так і практичних занять щодо виконання вправ з метання ручних гранат, під час яких необхідно дотримуватися вимог безпеки.

Практичні заняття спрямовані на формування знань щодо будови та принципів дії ручних осколочних, протитанкової кумулятивної гранат, протитанкових
та протипіхотних мін, видів та призначень інженерних загороджень, відпрацювання прийомів метання ручних гранат, встановлення протитанкових та протипіхотних мін, попередження травмування мінами та гранатами (мінна безпека), формування свідомого відповідального ставлення за власне життя і здоров’я та здоров’я оточуючих.

На заняттях слід використовувати плакати та навчально-методичні посібники, рекомендовані Міністерством освіти і науки України (лист Міністерства освіти
і науки України від 26.08.2014 № 1/9-425)

Уроки можливо проводити за участі фахівців Державної служби
з надзвичайних ситуацій. (Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення. Адреса: м. Харків, вул. Ньютона, 132а, тел. 97-80-33, 90-14-45).

 

Виховна робота

Профілактична робота з питань протимінної безпеки дітей, поводження учнів
з вибухонебезпечними предметами є складовою превентивної виховної діяльності навчального закладу і здійснюється через проведення комплексу бесід (занять)
із попередження дитячого травматизму на виховних, класних годинах, позакласних заходах. Перелік бесід (занять) надається у збірнику нормативних і методичних матеріалів «Система роботи з безпеки життєдіяльності» (укладачі Волкова І.В., Холодова Н.О.), Харків, ХОНМІБО, 2005.

Тематика бесід (занять) із попередження дитячого травматизму

5. Правила безпеки з вибухонебезпечними предметами (ВНП)

№	Зміст занять	місяць
1.	Види боєприпасів, методи їх розпізнання. Небезпечні предмети (знахідки) та дії при їх виявленні	вересень
2.	Правила поводження з ВНП, невизначеними предметами та речовинами	жовтень
3.	Запобігання дитячому травматизму від ВНП побутового призначення: піротехнічні засоби, горючі та легкозаймисті речовини	грудень
4.	Вогнепальна зброя – не забава. Небезпечність виготовлення та випробування вибухових пакетів, користування мисливськими рушницями	березень
5.	Заходи безпеки під час збирання металевого брухту. Правила дії під час виявлення ВНП	квітень
6.	Підсумкова бесіда. Обережність дітей під час літніх канікул – запорука життя та здоров’я	травень

 

Ключовим елементом виховної діяльності з питань протимінної безпеки
в умовах навчального закладу є формування стійких навичок здорового способу життя та усвідомленої безпечної поведінки учнівської молоді. При цьому потрібно враховувати:

• вік та характерні для певного віку особливості психофізичного розвитку учнів; специфіку сприймання, мислення, уваги, емоційно-вольової
  та потребово-мотиваційної сфер особистості; типові для конкретного віку способи міжособистісної взаємодії тощо;
• рівень опанування учасниками інформації з проблеми (достовірність, глибина, стійкість знань);
• особливості соціального оточення та життєвий досвід вихованців;
• рівень сформованості навичок безпечної поведінки.

Грамотна організація превентивної виховної діяльності має важливі особливості.

1. Одним із головних принципів профілактичної діяльності педагога є принцип
   «Не зашкодь». Інформація має бути достовірною, науковою, корисною
   для вихованців, не розширювати межі небезпечних знань.
2. Велике значення має мотивація на отримання знань: учні мають чітко усвідомлювати їх важливість для подальшого життя і здоров’я, захисту себе
   й інших людей.
3. Заходи мають практичне спрямування: їх результатом має бути формування готовності до здійснення правильних дій в надзвичайних ситуаціях, навичок безпечної поведінки, попередження травмування, усвідомлення кожною дитиною важливості власних якостей (обережності, відповідальності тощо) й навичок
   для захисту себе й оточуючих.
4. Виховний процес має будуватися у тому числі на моральних та духовних цінностях, сприяти формуванню ціннісних спрямувань та ціннісних ставлень
   до власного здоров’я та здоров’я інших людей, усвідомленню цінності власної особистості і оточуючих.
5. Інформацію слід надавати виключно в позитивній формі. Міфи, страхи, неприйняття, осуд заважають усвідомленню вірних шляхів вирішення проблеми. Це слід враховувати під час вибору форми проведення профілактичного виховного заходу.

Ефективними в профілактичній роботі є традиційні та нові форми виховної роботи, які відповідають інтересам і потребам учнів, спонукають їх осмислено діяти, сприяють формуванню особистої позиції щодо проблеми.

Найбільш доцільними формами проведення занять з профілактики травмування вибухонебезпечними предметами, мінами є:

• для учнів 1-4 класів: рольові та ситуативні ігри, вікторини, гра станціями
  «Я обираю здоровий спосіб життя», конкурси малюнків, перегляд навчальних мультфільмів, конкурс інсценованої казки тощо;
• для учнів 5-8 класів: вікторини, зустрічі з фахівцями (лікарями, співробітниками МНС, правоохоронних та військових служб та інш.), перегляд тематичних фільмів з обов’язковим пост обговоренням, інформаційні кампанії, усні журнали, тематичні конкурси плакатів і малюнків «Життя без травмування» тощо;
• в превентивній роботі з учнями слід приділити особливу увагу активному способу пізнання (засідання «круглих столів» із залученням фахівців, проектна діяльність, акції «Життя і безпека», дискусії, розробка пам’ятки для молодших школярів, батьків, жителів мікрорайону, тематичні конкурси колажів тощо). Ці форми спонукають молодь приймати відповідальність за власну обізнаність, власний вибір. Підлітку чи молодій людині легше розібратися, коли є можливість висловити свої думки і погляди, отримати відповіді на питання. Групова робота сприяє обміну ідеями і взаємному збагаченню досвідом.

Превентивна робота з питань протимінної безпеки населення має спрямовуватися також на підвищення обізнаності батьківської громадськості (батьківський лекторій «Безпека заради життя і здоров’я», зустрічі з фахівцями, виступи учнівських агітбригад тощо).

Ураховуючи, що 4 квітня офіційно проголошено Міжнародним Днем просвіти
з питань мінної небезпеки і допомоги в діяльності, пов’язаної з розмінуванням, вважаємо доцільним провести в навчальних закладах тематичні Дні (Тижні) Безпеки.

 

Поради психолога

Сьогодні в навчальних закладах можуть перебувати діти, які мають безпосередній досвід щодо знаходження мін та вибухонебезпечних предметів, перебування в надзвичайних ситуаціях. Основною допомогою для таких дітей
є відповідна до віку допомога у висловленні своїх почуттів через розмову, гру, малювання, поради та підтримка як у сім’ї, так і в навчальному закладі.

За потреби, доцільно обговорювати зі шкільним психологом чи соціальним педагогом можливість створення групи взаємодопомоги для дітей, які цього потребують, залучати до цієї роботи фахівців з організацій, що займаються допомогою дітям та сім’ям та мають досвід у ведені таких груп.

У періоди надзвичайних ситуацій, які викликають багато тривоги та не мають остаточного вирішення певний час, особливо важливою є різнобічна підтримка дітей:

• емоційна підтримка (активне слухання, розуміння бажань дитини, спонукання до розмови, довірливі відносини, вміння концентрувати увагу на можливостях
  та рішеннях, а не на проблемах);
• практична допомога;
• обмін думками, ідеями;
• пошук та обробка інформації допомагає спрямувати енергію в пошуковому напрямі.

Діти почувають себе краще, коли бачать, що дорослі створюють середовище,
в якому є повага і моральність, ураховується їх думка, життєвий досвід, адекватно сприймається вияв особистих почуттів, відчувається підтримка і допомога. Дорослий, який демонструє повагу до дітей та послідовність у своїх стосунках з ними, доводить, що йому можна довіряти.

Якщо психологічну травму пережили і батьки, і дитина, то зазвичай діти швидше повертаються до нормального емоційного рівня завдяки більшій психічної гнучкості і адаптивним можливостям. Стан батьків змінюється повільніше і перешкоджає нормалізації психічного розвитку дітей. Незважаючи на те, що батьки стурбовані наданням допомоги своїм дітям, недостатня критичність до власного психоемоційного стану нерідко змушує їх самих уникати психологічної допомоги.
У зв’язку із цим особливу увагу слід звертати на залучення батьків до роботи
над власними психологічними проблемами і труднощами, надати їм інформацію щодо діяльності органів державної влади (у тому числі - соціальних служб), громадських організацій, територіальних громад у наданні допомоги особам,
які опинилися в складних життєвих обставинах, порекомендувати звернутися
на Національну дитячу «гарячу лінію» для отримання інформаційних, психологічних, правових консультацій за телефонами: 0800500225, 772 з мобільного Київстар, Лайф.

У спілкуванні з батьками варто наголосити на необхідності обговорення ними
з дітьми тих фактів та подій, про які вони запитують. Інформація має бути подана дозовано, відповідати віку та рівню сприйняття дитини. Для зовсім маленьких вона може бути представлена у формі казки чи іншої цікавої історії. Розмова має бути спокійною і виваженою. Доцільно підкреслити, що така взаємодія з дитиною сприятиме формуванню та зміцненню довірливих стосунків, знизить рівень тривожності та агресивності у дітей.

Доречними для педагогічних працівників будуть знання щодо надання необхідної допомоги дитині, яка опинилась в ситуації, що в її сприйнятті
(і/чи в реальності) є вкрай небезпечною. В найближчий час дорослі мають надати таку допомогу дитині:

1. Відвести дитину з місця події та створити для неї максимально комфортне
   і безпечне середовище: зігріти (теплий одяг, ковдра, грілка тощо), дати теплий солодкий чай (якщо можливо, з лимоном), створити тишу, вимкнути яскраве світло. Говорити із дитиною спокійним голосом, запевняючи, що ви поруч, все гаразд і дитина в безпеці, що «все минулося».
2. Пояснити дитині, що трапилась дуже неприємна подія. Якщо в дитини
   є поранення, слід пояснити, що саме трапилось і запевнити в тому, що буде надана необхідна лікарська допомога. Переконувати, що ви поруч і знаєте,
   що слід робити в такій ситуації.
3. Слід просити дитину описати кімнату або інше місце, де вона зараз знаходиться. Запитати, чи вона вже зігрілась, чи теплий чай. Називати дитину по імені, називати інших близьких людей, які є поруч («подивися, тут є твій тато, твоя бабуся, вони поруч, все гаразд»). Намагатися дивитися дитині в очі, тримати
   за руку або легенько обіймати. Якщо дитина не опирається, обійняти її та робити «колихальні» рухи (як колишуть малу дитину).
4. Через деякий час дитина може почати тремтіти або рухатись, махати руками, кричати, бігати, плакати. Таке збудження є нормальним через деякий короткий період (від декількох хвилин до декількох годин) після травмуючої події. У цей період важливо не докоряти дитині і не стримувати її, а супроводжувати, тим самим дати змогу для виходу негативної енергії, що накопичилася під час травматичного стресу. Варто бути уважними, бо в цей час дитина може
   не контролювати себе і наражатися на небезпеку.
5. Слід дозволяти дитині плакати і виражати сильні почуття, проте запевняти,
   що все буде гаразд («так, ти сильно налякався/налякалася, проте все буде добре»). Важливо надати дитині якомога більше підтримки, проте говорити небагато і простими словами: «Я поряд», «Все буде добре», «Ти в безпеці», «Мама вже їде до тебе» тощо. Також можна говорити дитині, що вона сильна
   і в неї все вийде.
6. У наступні за травматичними подіями дні дитина може потребувати підвищеної уваги та спокою. Вірогідно, вона буде дратівливою, вимогливою, нестриманою. Або, навпаки, здаватися боязкою та ховатися. Вона може злитися на вас або
   на себе. Або робити вигляд, що «нічого не сталося». Можуть спостерігатися порушення сну (утруднення засинання, нічні пробудження, кошмарні сновидіння). Можуть спостерігатися одноманітні рухи або дії, повторюватися малюнки або ігри (в тій чи іншій мірі пов’язані із пережитою подією). У цей період важливо заспокоювати дитину, перемежовувати розмови
   про подію, що трапилася, іншими розмовами або іншою діяльністю, що має бути приємною.
7. Щодо почуття страху, то важливо запевняти дитину в тому, що боятися –
   це природно. Що сміливі люди – також бояться. Проте їм вдається впоратися
   із власним страхом. І що дитина також смілива, сильна і обов’язково впорається.
8. Через деякий час дитина захоче зрозуміти сенс того, що відбулося. Можуть виникнути питання захищеності, справедливості, провини – чиєїсь і власної.
   Не залишайте дитину на самоті. Якщо почуття власної провини досить сильні або виникають питання про відсутність сенсу життя після травми, – це привід звернутися до психотерапевта. Дитину необхідно зорієнтувати в тих діях,
   що мають відбутися (лікування, процедури, похорон тощо). Важливо, щоб дитину підтримувала близька доросла людина, яка сама не є постраждалою.
9. У цей час дитина потребує розмов і відповідей на запитання. Також доцільними будуть спільні ігри, малювання, ліплення, прогулянки. Питання, які ставитиме дорослий щодо смислу гри або малюнка, допоможуть їй зорієнтуватися в тому, що сталося, та знайти нові смисли.
10. Дитина може гратися в одну і ту саму гру. Можливо, ця гра якимось чином буде пов’язана з травмуючою подією. Дитина в такий спосіб хоче опанувати ситуацію і, можливо, вийти з неї в кращий спосіб. Буде добре, якщо ви допоможете їй
    у цьому.

 

Методичні рекомендації уклали:

О.О. Берзіня, методист Центру формування здорового способу життя
КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти»

 

О.І. Пожиленко, методист Центру громадянської освіти і виховання
КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти»

 

О.В. Колісник, методист Центру формування здорового способу життя
КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти»

 

В.В. Носенко, завідувач Центру практичної психології та соціальної роботи
КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти»

 

Т.Б. Гніда, методист Центру практичної психології та соціальної роботи
КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти»